Основна теорія літератури для ЗНО. ЗАПАМ\’ЯТАЙТЕ!

• Епос – літературний рід, до якого належать твори, що відображають зовнішню дійсність у формі авторської розповіді та опису.
• Лірика – літературний рід, до якого належать твори, що відображаю внутрішній світ людини у формі ліричного монологу.
• Драма – літературний рід, до якого належать твори, в яких персонажі самі себе характеризують і виражають у формі монологів, діалогів, власних вчинків, авторське мовлення відсутнє ( лише в ремарках).
• Ліро-епос – поєднує ознаки і лірики і епосу.
Епічні жанри:
• Казка – невеликий епічний твір, у якому зображено фантастичні пригоди героїв, що перемагають зло.
• Байка – невеликий епічний твір, який має двочленну будову: у І ч. викладається алегоричний сюжет, в якому діють алегоричні персонажі ( рослини, тварини, речі ), а в ІІ ч. (моралі), витлумачується алегоричний зміст І ч.
• Оповідання – невеликий епічний твір, у якому зображено певну події в житті героя.
• Новела – коротке оповідання з несподіваним закінченням.
• Гумореска – невеликий епічний твір, у якому зображено смішну пригоду в характері людини.
• Літопис – найдавніший вид історико-мемуарної прози, що являє собою розташовані в хронологічному порядку короткі оповідання і докладні розповіді про історичні події.
• Мемуари – твори, в яких автори розповідають про події особистого чи суспільного життя.
• Повість – середній за обсягом епічний твір, у якому персонажі зображено кілька персонажів, міститься розгорнута сюжетна лінія, порушена значна кількість життєвих проблем.
• Роман – великий за обсягом епічний твір, в якому постає ціла галерея персонажів , переплітаюся сюжетні лінії, порушене ціле коло життєвих проблем (дилогія, трилогія, тетралогія).
• Епопея – дуже великий за обсягом твір, у якому життя персонажа зображено на тлі епохи, його доля переплетена з історичною долею народу.
• Анекдот – коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий випадок чи ситуацію з несподіваним та дотепним закінченням.
• Історичний роман – роман, побудований на історичному сюжеті і в якому широко відтворюється епоха та її діячі.
Ліро-епічні жанри:
• Балада – невеликий ліро-епічний твір фантастичного, героїчного або морально –етичного характеру, у якому перебіг подій є драматично напруженим і часто має трагічне закінчення.
• Співомовка – невеликий ліро-епічний твір, часто гумористичного характеру, часто побудований на анекдотичній основі.
• Поема – великий ліро-епічний твір, у якому опис життя героїв поєднується із вираженням почуттів героя чи оповідача.
• Роман у віршах – велика поема, яка розкриває внутрішній світ героя, його взаємини з реальним життям.
• Памфлет – твір публіцистичного жанру на злободенну тему, в якому гостро та експресивно, часто в сатиричній формі, висміюються негативні явища.
• Притча – старовинне повчальне алегоричне оповідання з яскраво вираженою мораллю.
• Нарис – художньо-публіцистичний твір, де автор зображує помічені явища ним у житті дійсні факти, події.
• Монолог – роздуми вголос однієї людини.
• Інтрига – ускладнене розгортання.
• Художня деталь – виразна подробиця у творі, яка викликає в уяві цілісне враження.
• Репліка – коротка фраза у творі, яку говорить один персонаж у відповідь на слова іншого.
• Оповідь – манера змалювання людей і подій як повідомлення від І-ї особи.
• Розповідь – спосіб викладу подій як повідомлення від ІІІ-ї особи.
Ліричні жанри:
• Ліричний вірш – невеликий літературний твір на різні теми ( інтимні, філософські тощо).
• Ода – ліричний вірш урочистого характер, який прославляє видатну особу чи подію, хвалебна пісня на честь героя, події, країни.
• Гімн – ліричний твір, який виражає почуття колективної спільності ( національні, державні, релігійні, політичні).
• Медитація – форма філософської лірики: вірш, у якому поет висловлює свої роздуми над проблемами життя і смерті, над баченим і пережитим.
• Послання – літературний твір, у якому герой звертається зі своїми думками, почуттями до певного адресата.
• Елегія – ліричний вірш, у якому виражені почуття журби, смутку, меланхолії.
• Романс – ліричний вірш інтимного характеру, мелодійний, співаний, сольна лірична пісня.
• Пісня – невеликий ліричний вірш, що виконується співом.
• Епіталама – весільна пісня на честь молодих.
• Епітафія – вірш, написаний на надгробному пам’ятникові.
• Епіграма – короткий злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи чи негативного суспільного явища.
• Псалми – пісні релігійного змісту, що були зібрані в Псалтирі і приписувались царю Давиду.
• Пародія – сатиричний або гумористичний твір, який нагадує, імітує творчу манеру письменника або цілого літературного напряму з метою його висміяти.
• Ідилія – вірш, у якому в прикрашеному вигляді змальовується безтурботне і щасливе життя простих людей ( селян, пастухів, рибалок) на фоні природи.
• Поезія в прозі – невеликий художній твір, написаний у прозі, але своєю емоційною схвильованістю і ритмічною організованістю мови близький до ліричних віршів.
Драматичні жанри:

• Інтермедія – невеликий драматичний твір розважального характеру, побудований на анекдотичній основі, який виконувався між актами серйозних драм.
• Водевіль – невеличкий драматичний твір розважального характеру, побудований на легкій любовній інтризі, сповнений пісень, танців, жартів.
• Трагедія – драматичний твір, у я кому зображено героя

Фонетичні засоби поетичної мови:
• Звуконаслідування – відтворення звуками людської мови, природних звуків та шуму.
• Алітерація – поєднання подібних приголосних.
• Асонанс – поєднання голосних приголосних.

Способи римування :
• Парне – АА, ББ.
• Перехресне – АБ, АБ.
• Кільцеве – АБ, БА.
• Верлібр – вільний вірш, в якому відсутні рими, строфи, стопи.
• Білий вірш – вірш, у якому відсутня рима.
Тропи :
• Епітет – означення, що виділяє в предметі якусь характерну ознаку.
• Порівняння – зіставлення двох предметів з метою виявлення спільних ознака.
• Метафора – перенесення ознаки з одного предмета на інший на основі подібності чи контрасту.
Різновиди метафори:
• Уособлення – зображення неживих предметів у вигляді живих.
• Алегорія – зображення людей у вигляді тварин, предметів, рослин («Бджола і Шершень» Г.Сковорода).
• Символ – метафора, яка в образі конкретного предмета виявляє людські переживання, почуття (Мавка – символ краси душі людини).
• Метонімія – перенесення назви одного предмета на інший на основі суміжності (читаємо Шевченка – читаємо твори Шевченка).
• Синекдоха – кількісна заміна понять (копійка кров’ю обкипіла – гроші кров’ю обкипіли).
• Оксиморон – поєднання різко контрастних понять, які ніби логічно виключають одне одного, але в дійсності дають разом нове уявлення (рідна чужина, живий труп)
Синтаксичні засоби поетичної мови:
• Анафора – повторення однакових звуків, слів чи фраз на початку віршових рядків.
• Епіфора – повторення однакових звуків, слів чи фраз на початку віршових рядків.
• Інверсія – змінений порядок слів у реченні.
• Антитеза – протиставлення понять (той будує, той руйнує).
• Паралелізм – паралельне зіставлення двох явищ з різних сфер життя.
• Еліпсис – речення, в якому пропущено деякі слова, щоб пережати схвильованість, навіяти певний настрій.
• Перифраз – фігура, коли власне ім’я, предмет чи явище називається непрямо, а в формі опису характерних ознак (геніальний Кобзар).
• Евфемізм – заміна грубих або різких слів м’якшими (брехати – говорити неправду).
• Гіпербола – художнє перебільшення.
• Літота – художнє применшення.